Пором, який ні на кого не чекає

Пором о 6:40 на дальній берег відпливає вчасно стільки, скільки себе пам’ятають люди. Чого містечко вчиться у човна, який не чекатиме.

Авторка: Ilse Marrow · 1 хвилина · Читати в інтернеті

Перший пором відпливає за двадцять хвилин до сьомої — і відпливає за двадцять хвилин до сьомої. Кажу так, бо тут люди саме так і кажуть, з однаковим наголосом на другій частині — як можна сказати про подругу, що вона чесна і вона чесна. Трап піднімається о 6:39 і п’ятдесят секунд. Якщо в ту мить ви біжите причалом, матрос подивиться на вас зі співчуттям і не поворухнеться.

Я двічі була на її місці. Першого разу я шаленіла від люті. Другого — зрозуміла, що співчуття матроса було щирим і що в цьому й полягала суть.

Пором як годинник

Пором, який завжди ходить точно за розкладом, — не зручність. Це інструмент. Люди на дальньому березі звіряють із його гудком свої ранки: той долинає через воду за хвилину до відплиття; пекарня відчиняє віконниці, почувши його, а старі чоловіки, які в будь-яку пору року плавають від скель, за ним визначають, коли вже достатньо змерзли, щоб вибратися з води.¹ Ніхто цього не планував. Пором ходив пунктуально так довго, що містечко підлаштувалося під цю пунктуальність, як сад підлаштовується під стіну.

Якби пором почав чекати на тих, хто запізнюється, він не став би добрішим. Він став би непевним. Кожен на причалі почав би домовлятися з кожним: хвилинку — жінці з дитячим візочком, хвилинку — хлопцеві, який вічно спізнюється, хвилинку — мені. Гудок пролунав би о 6:41, потім о 6:43, а плавці затримувалися б у воді надто довго.

Доброта в тому, щоб не чекати

Коли матрос не опускає трап, він береже ранки всіх інших. Мені він співчуває, але вірний розкладу — тобто тим сорока людям, які прийшли вчасно. Що старшою я стаю, то більше мене це зворушує. Більшість установ поступається тому, хто стоїть перед ними, і називає це обслуговуванням. Пором не поступається нікому й не називає це нічим.

Є ще один пором о 7:20. І це теж усі знають.² Пропустивши перший пором, ніхто ніколи не залишався на березі без виходу — люди просто запізнювалися, а запізнення тут — твоя власна справа. Пором звинувачувати не можна. Він відплив за двадцять хвилин до сьомої.