Погляньте на початок будь-якого абзацу в друкованій книжці — і побачите невелике порожнє місце: відступ. На вигляд — ніщо, і приблизно ним воно й є. Це місце, де колись був знак.
Цей знак — параграф, ¶, перевернута й подвоєна літера, яку текстові редактори й досі показують, якщо попросити їх відкрити приховані символи. Упродовж значної частини історії письма він зовсім не був прихованим. Він стояв на початку нової думки, часто написаний червоним, і повідомляв читачеві, що один аргумент завершився, а інший почався.
Літера, що стала знаком
Параграф починався як літера. Писарі, що писали латиною, позначали новий розділ — capitulum — літерою C, і з плином століть до C додалася вертикальна риска, потім ще одна, а її внутрішній просвіт заповнився, аж поки вона перестала бути схожою на літеру й стала маленьким чорним прапорцем.1 Знак часто додавали вже після того, як текст було написано, іншією рукою й іншим чорнилом: рубрикатор, чиїм завданням було наносити червоне.
Саме з такого розподілу праці й почалися негаразди. Писар залишав на початку кожного розділу місце, щоб рубрикатор заповнив його. Коли з’явився друк, друкарі зберегли цю звичку: набирали чорний текст, залишаючи місце, щоб пізніше чиясь рука додала червоні знаки. Та рук ставало дедалі менше — і зрештою вони перестали з’являтися.2 Книжки виходили з порожніми проміжками. Читачі звикали до них. Зрештою проміжок і став знаком.
Відступ як примара
Я вважаю цю історію однією з найзворушливіших в історії сторінки. Кожен абзац із відступом, який ви коли-небудь читали, несе на початку маленьку відсутність — обриси червоного знака, якого ніхто не намалював. Уже п’ятсот років ми читаємо примару параграфа й називаємо її порожнім місцем.
На цих сторінках трохи червоного повертається. Біля кожного абзацу есею на полі стоїть його номер, надрукований другою фарбою, а перші слова кожного есею надруковано червоним — так рубрикатор позначив би початок тексту. Це не ностальгія. Номер корисний: він дає читачеві змогу вказати на точне місце, де він зі мною не згоден. Підозрюю, саме для цього червоні знаки й були потрібні від самого початку.
Нотатки
-
У назви своя довга історія переходів через французьку й англійську мови, від грецького слова paragraphos — позначки на полях. Коли слово дісталося англійської, воно набуло, серед іншого, форми «pylcrafte». Тоді правопис був справою значно вільнішою.
-
Економічний розрахунок був простий. Чорний текст можна було друкувати сотнями примірників за годину; червоні позначки доводилося наносити вручну, одну за одною. Одне було дешевим, друге — ні, і перемогло дешеве.
|